Використання потужної вантажопідйомної техніки значно підвищує ефективність людської праці. Зникає необхідність застосовувати м'язову силу, розширюються можливості виробництва. Ця техніка відноситься до обладнання підвищеного ризику тому, подбавши про безпечну експлуатацію вантажопідіймальних кранів, можна значно зменшити ймовірність виникнення нещасних випадків на виробництві.

Основні віхи розвитку

Навіть у найдавніші часи під час будівництва різних споруд використовувалося вантажопідйомне обладнання. Наприклад, піраміди Єгипту, зведені 4 тисячі років тому, облицьовані плитами, кожна з яких важить понад 90 тонн. Такі тяжкості не могли підніматися людьми вручну. У стародавніх рукописах є опис найпростіших підйомників, ковзанок, воріт, похилих площин. Вважається, що перший кран із примітивною стрілою був сконструйований у Стародавньому Римі у I столітті до нашої ери.

Розвиток торгівлі та судноплавства сприяв удосконаленню примітивних пристроїв для підйому важких вантажів. Винаходять перші механізми із зубчастими передачами, крани з противагами та інші.

Аж до початку дев'ятнадцятого століття основним матеріалом, що використовується для будівництва вантажопідіймальних кранів, було дерево. Метал застосовувався лише таких механізмів, як, наприклад, осі, гаки. Пізніше розпочалася поступова заміна всіх основних вузлів на металеві.

Перший механічний привод працював за допомогою напору води. Пізніше з'явився паровий тип. Наприкінці ХІХ століття на кранах почали застосовувати електричний привід, який і сьогодні має значну популярність.

Велику роль у поширенні даної техніки відіграло бурхливе зростання різних галузей промисловості: металургії, машинобудування та інших. Було винайдено мостові, залізничні крани. Можливість використання електричної енергії в пристрої вантажопідіймальних кранів дала поштовх для конструювання їх сучасних типів - гусеничних, баштових, автомобільних, консольних, пневмоколісних, які широко застосовуються при проведенні будівельних робіт. >